Дурацкая ревность и дурацкий снег.

Вчера в 23.00 родился Валера!

Долорес і Соледад дивились на риб, які плавають біля дерев’яного пірса. Долорес перетворилася на рибу і дізналась, що середні риби плавають разом, їх найбільше, і маленькі риби плавають разом, але їх менше і вони ховаються від чужих очей. А є ще великі риби, найбільші, їх усього кілька таких, і вони плавають окремо, спостерігають за середніми рибами і маленькими, і розмірковують про устрій їхнього риб`ячого життя, і навіть іноді дають поради середнім рибам, і майже ніколи маленьким.

І Соледад перетворилася на рибу. Вона була плямистою рибою, що вважається рідкістю серед риб, а Долорес була звичайною смугастою. І тому коли вони зустріли короля риб, він не звернув жодної уваги на Долорес і дуже зацікавився Соледад. Він підплив до неї, роздивився з усіх боків, переконався, що вона вся вкрита плямами і на ній нема жодної смужки, і запропонував їй стати царицею риб, щоб плавати завжди окремо, а іноді з ним, і народжувати смугастих риб, а іноді плямистих, і розмірковувати про їхнє риб`яче життя, й іноді давати поради великим рибам, і ніколи середнім чи маленьким.

Соледад нічого не відповіла йому, бо вже стало холодно і нудно і вони з Долорес перетворилися назад на людей. Соледад перетворилася на плямисту дівчину, а Долорес на смугасту, і скоро вони забули про риб і їхнього короля.

Долорес і Соледад по черзі приймали душ. Долорес пішла першою. Спочатку вона чекала, доки вода, що біжить з душу, стане теплою. Потім, коли вода стала гарячою, намагалася зігрітись і змити пісок і дрібні мушлі з ніг. Швидко помила голову і все тіло. Довго витиралась. А коли вийшла, Соледад їй каже:

- Після тебе в душі пахне сливовим компотом. І коли в твою кімнату заходиш, теж ним пахне.

Долорес здивувалась, бо її мило пахне персиком і аж ніяк не сливами.

- Це дивно, чого б це там пахло сливами, якщо мило пахне персиками?

Соледад понюхала мило, і шампунь, і все, що було в душовій.

- Дивно, справді ніщо не пахне сливами. Але після тебе в душовій пахне сливовим компотом, і в твоїй кімнаті… Значить, то ти пахнеш сливами.

Тоді Соледад пішла в душ, теж змивала з себе пісок і дрібні мушлі і мила голову, і коли вийшла, після неї не пахло сливовим компотом.

Долорес і Соледад готували разом обід. Одна робила салат, інша смажила картоплю.

- Я все ріжу, ніби рубаю сокирою. Мабуть, інші господині це роблять інакше.

- Я проекспериментую з картоплею, хочу, щоб вийшло, як роблять у кафе на березі моря, але боюсь, що може не вийти.

Вони все зготували, накрили на стіл у дворі, на сонці. Сіли одна навпроти іншої, розпочали обід.

- Та ти добре все порізала, зовсім не як сокирою, саме так, як треба різати.

- Картопля вийшла така, як і мала бути, смачна.

І більше вони не сказали ні слова, бо коли їжа смачна, ніколи на думку не спаде розмовляти.

Після обіду з’ясувалося, що й салату, і картоплі лишилося ніби ще на одну людину. Можливо, то Долорес за кимось сумувала чи Соледад когось бракувало. А може, весь цей час вони ніби відчували присутність, ніби Третій разом з ними, його треба годувати обідом і поїти чаєм, і гуляти з ним серед саду, і дивитись йому в спину, ідучи уздовж моря.

Долорес і Соледад гуляли серед троянд, і раптом одна з них помітила тигра. Він причаївся серед білих і рожевих троянд, яскраво-рудий з чорними смужками, і пронизливо дивився на дівчат уважними зеленими очима.

- Дивись, дивись, там тигр причаївся! – голосно прошепотіла одна, вхопивши за лікоть іншу.

- Тигр? – вона намагалась розгледіти – Я не бачу ніякого тигра.

- Ходімо швидше, раптом він на нас полює.

Вони швиденько пройшли троянди і продовжили прогулянку.

- Кажу тобі, там точно був тигр, такий рудий, із зеленими очима, смугастий. Просто серед троянд.

- Я не побачила. Може, і був.

Через деякий час дівчата поверталися тим самим шляхом, через троянди.

- Ходімо в той ряд, я маю показати тобі тигра. Ось він, керамічний. А спершу здався мені плюшевим. І коли ми проходили тим рядом, де продають троянди, схоже було, ніби він у кущах і визирає.

- Так, тепер бачу. Милий тигр.

Долорес так захопилася цим тигром, що зовсім забула про те, що в рюкзаку на неї чекає ще один тигр, рожевий, що причаївся серед очерету на светрі.

Ось вони – Долорес і Соледад. Тільки хіба розбереш, де з них хто? В одної на шиї риба, в іншої – прозорий кристал. В одної волосся довге, в іншої – трохи коротше. В одної темне, в іншої – світліше. В одної спідниця закриває коліна, в іншої – ні. Хто їх розбере, цих дівчат?

Одна подумки гуляє з Маркесом, інша – спить із Кортасаром. В одної міг би бути уявний друг, в іншої – жонатий. Хто ж їх розбере?

Одна пише, інша читає. Одна малює, інша закохується. Одна віддає перевагу трав`яному чаю, інша чорному.

МЧК воодушевляет, окрыляет, вскрывает черепные коробки внутренние проблемы, объединяет людей, эгрегоры, способствует мифотворчеству и дурацким соображениям. А ещё на нём вправляют не только мозги, но и позвонки.
МЧК - отличный подарок на День рождения!

фото Елены Корсун

Теперь ТОЧНО счастливее меня никого нет. Мне ПЕРЕЛЕТЕЛА дорогу СОЙКА (на уровне моих коленей примерно летела)! Это просто невероятно... хотя вполне в ключе всего остального невероятного, что происходит сейчас.